Живу в краю, що рівний раю,
але журюсь і ночі, й дні. -
Над рідний край немає краю,
немає щастя в чужині.
В думках лечу до Батьківщини -
через ліси, через моря...
Там плин Дніпра, там цвіт калини,
там щире слово кобзаря.
Вночі зірки там краще сяють,
вдень - сонце лагідніш сія.
На нас там , брате, ще чекають -
родина там твоя й моя.
О Батьківщина, Батьківщина! -
Вона і мила, і ясна.
Без неї - рай, мов домовина;
А з нею - осінь, як весна.
Можливо, тут я і загину...
Та час призначений спливе -
душа полине в Україну
і там у пісні оживе.
Живу в краю, що рівний раю,
але журюсь і ночі, й дні. -
Над рідний край немає краю,
немає щастя в чужині.
м.Сочі.
Ностальгiя
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115081703186
Свидетельство о публикации №115081703186
Рецензии