…мовчазного неба невидимі руки тягнуться простору
іще не обшарпаного болючим відлунням дійсності…
із потойбічча, з мороком в’їдливого Небуття Всесвіту
хтось постійно грається нами, і малює картини-завтра уява…
скалічені думками, усілякими (можливо) очікувані мрії, як і сни
більш непередбачливі, не запам’ятовуються, бо живуть окремо,
у напівсвідомому рухливому кордоні сьогодні ми-гравці…
обступає ніч тишею нас і стирає божевільне учора…
хизується пам'ять тим, що було, не змінюючи нічого,
доторкаючись сумом до душі, минулим до серця…
раптом спиняється від задухи годинник-час…
крапка зривається крапелькою і летить
перетворюючись на зливу…
i стане межею час, за якою не буде нас...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115081701280
Свидетельство о публикации №115081701280
Рецензии