Миті вічності...
Час пісчинкою поділяється,
Миті вічності зачиняються,
Вік людини, мов хмара вбачається,
Бо з блакиті у хмарку і знов розчиняється.
Не можливо у русі Всесвіту,
Відзнайти хоч краплинку заздрості,
Всесвіт знає, життя в мінливості,
Є постійною лиш у завзятості.
Строк життя нам відмірян долею,
Ми лиш точка у часі простору,
Із народженням ми блукаємо волею,
Та у дату кінця, віддаємо останнє - Богові!
Мгновения вечности... укр
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115081509057
Свидетельство о публикации №115081509057
Рецензии