Не так вже й важливо звичайне, чи віще,
Вдивляючись в небо, ми бачимо диво –
Всміхаються зорі, їх тисячі тисяч,
І всім їм здається – живемо щасливо.
Їх запит нікого застати не зможе,
Бо надто вже довго несеться питання.
Ти замість Адама дай відповідь, боже,
Що вже не існує ні він, ні останній
З нащадків того, який прагнув пізнання.
Дай вiдповiдь зорям
© Copyright: Петр Коваль, 2015
Свидетельство о публикации №115081407597
Свидетельство о публикации №115081407597
Рецензии