Маяк, дорогою додому...
Посеред тиші й гладі вод,
Стоїть маяк, як оберіг кохання,
Для кораблів захід до бухти побажань,
Любові присмак у душі від довгого прощання.
Ти світло стежки, що веде дорогою додому,
І серце повністю наповнює кохання,
Як би не ти, не було б у рибалки жодного плекання,
До вороття доріг у радості бажання.
Маяк, це світло від промінчика надій,
Що кожному рибалці дає віру,
В можливість обрання стежок заради дій,
Що в відображенні у чорні вод, формується дорогою додому.
Маяк, дорогою домой... укр
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115081308468
Свидетельство о публикации №115081308468
Рецензии