Петя Дубарова. Крiзь лiта скло
КРІЗЬ ЛІТА СКЛО
Мов сільський рушник картатий на моє ляга волосся
мила втіха. І дощами я укрита геть уся.
А повітря жваво смика одяг мій. Аж ось здалося:
тінь від хмарки дуже схожа на борідку дідуся.
Сонця сповнена, уважно я крізь літа скло дивлюся,
щоб узріти, як — мов свічка — тане синя ніч-краса,
щоб узріти сни про літо — я крізь літа скло дивляюся,
щоб узріти невідомі досі чудеса.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Петя Дубарова
През стъкло от лято
На косите ми поляга като пъстра селска кърпа
радостта. А дъждовете ме обличат със вода.
И немирна струя въздух смешно дрехите ми дърпа.
Хвърля светла сянка облак като дядова брада.
И препълнена със лято, през стъкло от лято гледам,
за да видя как топи се като синя свещ нощта.
За да видя сън от лято, през стъкло от лято гледам,
за да видя невидени досега неща.
17.8.1976 г.
Свидетельство о публикации №115081200301
Наталья Беляева Ерух 12.08.2015 12:14 Заявить о нарушении
Мне приятно, что Вам понравилось это стихотворение Пети Дубаровой и его звучание на мелодичном украинском.
С пожеланиями удачи и добра -
Любовь Цай 12.08.2015 14:11 Заявить о нарушении