Засмітили річку... Засмітили мову...
Засмітили душі (Гоподи, прости).
- Господи, прости нас - ми благаєм знову.
І допоможи нам, як умієш Ти.
...А Гоподь Всевишній все на світі вміє.
Вміє і прощати, і допомогать...
Тільки рід наш людський знов лукаво мріє:
як би у Природи ще щось увірвать.
Бог нам каже: - Діти, я про вас подбаю.
Все, що вам потрібно, буде в певний час...
Нам же треба зараз усього - до краю.
Наче навіжені, біжимо до краю...
Бог попереджає: - Я уже не знаю...
доки ще терпіти на Планеті вас...(?).
Засмiтили рiчку...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115081202151
Свидетельство о публикации №115081202151
Рецензии