Пливуть рокИ за обрій, наче журавлі...
То день, то ніч; то цвіт, то крига на землі...
Маленькі радощі, печалі немалі... -
Не повернути... І не забути...
Минають душі і обличчя - добрі й злі...
Дитинство, юність - десь уже в далекій млі...
А джерело всесвітнє безупинно б'є...
Планета зоряне проміння спрагло п'є...
І кожен власними стежинами снує... -
Не замінити, не відновити...
Я вдячний, Господи, Тобі, що в мене є
і труд, і мрія, і любов... - життя моє!
Пливуть рокИ за обрій... Тож і я пливу...
Де сутні більше ми: у сні чи наяву?
Хвилини щастя доля косить, як траву... -
Було й немає... Та сонце сяє!
І я чуприну на собі від зла не рву. -
Тобі я вдячний, Боже, що іще живу!
Пливуть рокИ за обрій... Пливуть рокИ...
Пливуть рокИ...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115080905881
Свидетельство о публикации №115080905881
Рецензии