Радко Радков. Келих

Радко Радков
КЕЛИХ


Мене ти повниш ніжністю, мов келих
з фалернським, не надпив іще — однак
п’янить, дарує радощів веселих,
як нашого єднання чую смак.

Мене лякає вій легенький шелех,
та блиск очей твоїх — для мене знак,
і котить небом хуру снів веселих
погонич, сон мій зрушивши відтак.

Беру до рук я келих цей тремтливо,
буяє в ньому пахощів розмай,
на доторк озоветься він чутливо.

Зі сліз і сміху він — крихкий украй —
в долонях ніжно ти його тримай,
з любов’ю лиш таке приходить диво.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***


Оригинал:

Радко Радков
ЧАША

Ти ме изпълваш с нежност като чаша
с фалернско вино, още не отпил
и глътка, аз от тази близост наша
съм се опил и щедро възродил.

От сянката на миглите се плаша,
но пъстрият им блясък ми е мил
и иде от звездите кочияша
на сънищата, моя сън разбил...
 
Страхувам се, че може да се счупи
кристала с вино дъхаво налян.
За него всеки земен допир груб е.
 
Пази го, мила, в малката си длан,
той от сълзи и смях е изтъкан
и само с обич може да се купи...