Блукаю в снах по рідній стороні;
в снах бачу друзів, родичів.., померлих...
А прокидаюся - душа в огні
і на очах дрижать сльозинок перли.
Минулі дні священної весни
(усе недобре й болісне - забуте) -
щасливі дні, мов сонечко, вони
зігріють нас і в хуртовиння люте.
Життя, життя... Вві сні і наяву -
воно моє: бурхливе чи спокійне...
Спасибі, доле! - Я іще живу.
І... - хай мене минуле не покине.
Блукаю в снах...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115080901864
Свидетельство о публикации №115080901864
Рецензии