І вона простоїть ще не день...
Ще не місяць їй будуть давати
зірки у тремтячі долоні
з не збагнених до ранку пісень...
Ти - чиясь і дитина, і мати...
Та біль, що пробрався у скроні,
заблукає у пошуках сну,
мов лісник, що потрапив в пустелю
своїх мармурових хатинок,
де каміння чекає весну...
Синій колір чужого готелю
розбудить у сумці барвінок,
і нехай догорає душа...
Світ втомився від диких зображень
на диво невдалого дива.
По зруйнованим жилам вірша
та жебрачка мені не розкаже
про смерть милосердя наживо...
Не розкаже мені про любов,
що вмістилася в дертих кишенях
веселих в пітьмі запроданців...
Лиш каміння виблискує знов,
і бракує повітря в легенях
на сходах залишених станцій.
Жебрачка короля
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115080709478
Свидетельство о публикации №115080709478
Рецензии