Мені Ви сумно так сказали:
"Нас карти разом не показали".
А що ті карти, шо ті карти?! -
Їм довірятися не варто.
...Я перед Вами стою -
Ви гляньте в душу мою. -
Найменший сумнів - назавжди покине Вас.
Я Вас так ніжно люблю,
Ваш кожний погляд ловлю.
Молю я долю, щоб огонь цей не погас.
Якщо Вас кілька днів не бачу -
мені так тяжко, що ледь не плачу.
У вас в полоні я, в полоні -
за що й цілую вам долоні.
...Постійно мрію про Вас. -
О світлий, радісний час!
Моя душа сміється й плаче, мов дитя.
І я повторюю знов:
"Найвище диво - любов!
Лише тепер збагну я сенс мого життя".
А що тi карти...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115080707853
Свидетельство о публикации №115080707853
Рецензии