Білим снігом хуртовина
все навколо замела...
Пролягла моя стежина
до сусіднього села.
Хуртовина, хуртовина -
я в снігу - від ніг до брів.
Хуртовина в тому винна,
що до тебе я забрів,
Що ж тепер...
Хоч гість нежданий -
відігрітися впусти.
Я до тебе йшов, кохана,
з добрим серцем непустим.
Хуртовина, хуртовина,
завиваючи, мете.
Пригорни мене, дівчино,
почуття моє - святе.
...І нічого злого в тому,
що надворі - "білий жах"... -
Повертаюся додому
з поцілунком на устах!
...Моя ніжна половина! -
...Вийшло так, як я хотів!
...Відгуляє хуртовина -
засилатиму сватів!
Хуртовина
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115080706475
Свидетельство о публикации №115080706475
Рецензии