Стіна не завжди є муром,
Хтось визирає поза фіранкою,
Відчуваєш щораз себе бовдуром,
Світ у вікні мовчанкою.
Час залишає відбитки,
Суміш каменю й неба в кольорі,
Не уникнути - всюди свідки,
Шкла відображення у покорі.
Так торкнутися хочу я
Тої ртуті, що вабить спогади,
І долонею тут - своє ім'я,
Перехожим залишивши здогади.
P. S. Фото. Львів. Дух. Світ. Шкло.
У вiкнi
© Copyright: Евгений Гарт, 2015
Свидетельство о публикации №115080704440
Свидетельство о публикации №115080704440
Рецензии