…якби не було тих але,
жалів би теж не стало за минулим,
день не зміняла б туга в самоті,
сумлінням б не косило більш нікого
передчуттям своїм,
немов сльоза, що віща!..
ввіп’явшись п’явкою, болить
надія спалена живцем.
рядиться вітер до сліпих підошов
дорога брудом пристає –
пора прийде відмитись,
на білому папері словом відродитись
в прелюді попелястих мрій…
коротше кажучи любити,
людей без важкості
на серці, на душі… завжди,
нехай вартують сни на небосхилі
чаклує тиша, гріхи дні спопеляють,
тоді й брехня світ не зруйнує
жаднюча, мов би звір, від люті, навіть коли
на правду кидається, що пророча
не оминаючи нікого на землі!..
не оминаючи але...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115080701232
Свидетельство о публикации №115080701232
Рецензии
