В одне сплелись шипшина, хміль, ожина…
Чи є де Сила все це розвести?
І тихий зойк, і кров, хоча й краплина –
Союз міцний, нізащо не пройти…
У колючки ввібралося минуле,
Сухі і гострі, мертві, але злі,
Тримають ревно все, що доторкнулось,
Що сподівалось поруч проповзти…
Зелена поросль тягнеться на Волю,
Все далі, у небачені Світи,
Свого й чужого ще не знає болю,
Але до Світла хоче досягти…
Сплелися Долі Силою, Любов’ю,
З’єдналися і Смертю, і Життям,
Освячені Водою, Сонцем, Кров’ю,
Не знають ліку ранам і літам…
06.08.2015
В одне сплелись шипшина, хмiль, ожина
© Copyright: Катерина Жебровська, 2015
Свидетельство о публикации №115080608200
Свидетельство о публикации №115080608200
Рецензии