Балерина

Балерина

Самотній зал. Опущена портьєра.
Беззвучна тиша неймовірності надій,
І за сценарієм німим іде прем’єра
Моїх рожевих і прекрасних мрій.

Із глядачів лише моє минуле,
Схиливши голову з пуантами сидить.
А скільки разом ми всього здобули!
Чому ж тепер воно нас не щадить?..

Ну ось і кульмінація вистави!
В самотній залі лихо шелестить,
Й німі актори тільки для забави
На трон майбутнє стали возводИть.

Іронізуєш над майбутнім, доле?
Зневажлива усмішка на устах…
Та сатиричних зауважень не доволі,
Щоб бЕзвихідь знайти в моїх думках.

Так, не танцюю я під звук оркестру
Й мені не аплодують глядачі!
І вічно заклопотаний маестро
Мене не помічає ідучи…

Але в душі – завжди я  балерина,
І хоч на серці у мене печаль,
Я єдина у світі людина,
Яка вірить в прекрасне, на жаль…

Не треба вже ніякого маестро,
Ні схвальних відгуків, ні сцен вогні…
Я і без вашого оркестру
Станцюю водевіль в своїй душі!
* * *
Вона ніби зійшла з картин Дега –
Мов білий лебідь з чистою душею…
І кожне дивне й незвичайне па
Жахливим болем зоставалось з нею.

Роки минали… Змінювались прими…
І в безтурботності минали дні…
А в одноногої сумної балерини
Пуанти оживали лиш вві сні…