И как теперь тебя забыть. Лина Костенко
Душа до краю добрела.
Такой диковинной отравы
Ни разу прежде не пила.
Такой немыслимой печали
И жажды, плоть объявшей вдруг.
Такой надрывности в молчанье,
Сиянья чистого вокруг.
Такой прекрасной звездной тиши,
Такой безмерности в судьбе.
А это, может, и не вирши –
Цветы, что кинула тебе.
Ліна Костенко "І як тепер тебе забути..."
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.
Свидетельство о публикации №115080508729