Невтiшний висновок

Анатолий Анненко
               (монолог підлітка)

Знов небо кондубаситься -
                вже вересень в саду.
Сестричку-першокласницю
                до школи я веду.
Вона щебече пташкою,
                трясе мені рукав...
Ой, люди добрі, тяжко як! -
                Я ж знову не доспав.
Навчаюсь в другу зміну я,
                сестричка -           "ізраннЯ"...
Тому з сумною міною
                крокую зараз я.
Іде - підстрибує сестра;
                а я б оце приліг...
Дитинство - золота пора.
                ...Та, видно, не для всіх.


© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115080505645
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Анатолий Анненко
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Анатолий Анненко