Пишу тобі останнього листа.
Пробач за те, що зараз відчуваєш…
Та наша істина мучительно проста –
Її в кишеню від людей не заховаєш.
Ми не навчились рахувати час.
Ми не змогли довіритися Долі.
І коли щастя вже пройшло повз нас,
Ми опинились у жахливому полоні.
Ти не хотів, не вірив… Ти чекаєш!..
Але ж від карми неможливо утекти!!!
Про що ти думаєш? Кого зараз благаєш?
Терновий шлях несила нам пройти?!
О мій Ромео! Мій прекрасний цвіте!
Я трунок твій! Мене ти зрозумій!
Забудь назавжди або залпом випий,
Бо яд тоді знайдеш в душі своїй…
Пишу тобi останнього листа...
© Copyright: Алина Голинко, 2015
Свидетельство о публикации №115080502597
Свидетельство о публикации №115080502597
Рецензии