Той, хто насправді кохає,
Зве мене ніжно "Маленька",
Примхи мої пробачає
І забаганки усенькі.
Волю мою не ламає -
Можу собою лишатись.
Дати усі пам'ятає:
Милі сюрпризи - вже й свято.
Затишно з ним і спокійно.
Носик погрію за вушком.
В когось любов божевільна
Та мокра від сліз подушка.
Плачу (от чесно!) від щастя
Зрідка. Частіше сміюся.
Впевнена: все у нас вдасться,
З ним я біди не боюся!
... Я прокидаюсь:в тім й справа:
Це лише сон нереальний.
Хоч персонаж не уявний -
Просто...мене не кохає
Той, хто насправдi кохаэ
© Copyright: Елена Макарчук, 2015
Свидетельство о публикации №115080510008
Свидетельство о публикации №115080510008
Рецензии