Послухай, як бринить на струнах сизих хмар,
І в матері словах, і в зорях світанкових…
Немовби кришталем провів хтось по вустах
Чи ладан серед снів розлив тих пурпурових…
І серед хвиль Дніпра, і в образі святому,
У серці серед дум – веселих чи сумних,
У книжці Кобзаря, донесхочу простому,
У нитках ДНК донесхочу складних.
Вона є скрізь! Лиш доторкнись душею
До цього дива з незабутніх слів!
Одна лиш мить – і вічні будем з нею,
Й ніщо на світі нас не розлучить.
Рiдна мова
© Copyright: Алина Голинко, 2015
Свидетельство о публикации №115080402728
Свидетельство о публикации №115080402728
Рецензии