Я бов русин тай буду ным
Я бов русин тай буду ным,
До краю перста на долони,
В століття я не стану тым,
Що віру праотцю хоронит..
Нащо міняти кров і розум,
Бо своє мы приємно знаты,
З трембітою міняты мозог,
Чужим для себе тай рудні сы статы...
Коли з Карпат мы вітер віє,
Я чую дух своєї через серце волі,
Най а ні ко казаты мы не сміє,
Що йсе для мене уд смерек Карпаты голі...
Най ся зымля таков ся і остане,
Для всіх людый: румун, мадяру та русин,
Ны треба нам у Пудкарпаттю пана,
Тай тых що красти туй прийшли за ным...
Сыдит сы в Кієві, крадіт сы там,
Бо мы йсі гори не дамо ні кому,
Не буде вічно йсе терпіння русинам,
Уддаты своє гайдамакові чужому...
Я бов русином, буду ным і є,
І як би вам не бов я в тягар,
Але з Говерли Сонце руське мы встає,
І раді му зо мнов румун тай мадяр...
Свидетельство о публикации №115080303977