У цій кімнаті надто душно,
Будь ласка, відчини вікно.
Від образу життя цього
Моє обличчя біле, як вапно.
Мені дуже погано,
Серце рветься геть,
Взаємних почуттів не відчуваю від коханої,
До неї я любові сповнився ущерть.
Хочу її скоріш забути,
Не бачити її аж до скінчення вік.
Нічого я про неї більш не хочу чути,
Бо я не кріпосний, я вільний чоловік.
І я не повернусь до неї більше,
Тепер немає вороття.
І вже не буде гірше,
Бо я для неї лиш сміття.
***
© Copyright: Влад Зверев, 2015
Свидетельство о публикации №115080103699
Свидетельство о публикации №115080103699
Рецензии