...і так щоночі...
Тільки вимкнеш світло -
Відлунням в порожнечі бродить звук...
В кути, як в паутину, непомітно
Самотність заповзає, мов павук...
Ти раптом розумієш відчайдушно,
Що ти одна...одна поміж тіней...
Ті тіні полосують твою душу
І серце виривають із грудей...
Коли терпіти сил не вистачає,
Ти тиснещ, що є сили, олівець...
Біль витікає і в рядки лягає
(все витерпіти здатен папірець)...
Почуйте всі кому печаль знайома:
В минуле не вертають поїзди,
Кохані йдуть з душі, а не із дому
Та вже коли ідуть, то - НАЗАВЖДИ!
Буває, що життя не вистачає,
Щоб зрозуміти: ось воно - ТВОЄ!
Коли Господь чогось в нас забирає -
Обов"язково щось взамін дає...
Ніколи не кажіть слова "ніколи":
Ніхто не зна з чим прийде завтра день...
Ламайте "двері", "стіни", "частоколи",
Лиш тільки не згубіться між тіней...
Почуйте тi, кому печаль знайома...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115073102832
Свидетельство о публикации №115073102832
Рецензии