Песня

(4) ПЕСНЯ

Хусточко моя вишивана!
Голочко, до пальців охоча!
Думко, з вечора наспівана:
Чи Степана мені треба, чи Івана,
Що стирчить перед вікном, як потороча?

Проти ночі на вулиці виє
Нехазяйський, обдертий собака.
Мрець лежить у землі та й мріє.
Хрестика торкнулася на шиї:
Що ж мені до того одинака?

Темно та не видно надворі,
Зірка лиш одна на всі висі.
Хто лежить у землі, хто в морі…
Котик-братик ходить по коморі,
Пан Лелека домує на стрісі.

Гей, Іване, йди до вечері!
Наливочки дам, іди, хлопче!
Печериця сидить у печері;
Ти про вовка, та ведмідь у двері –
Супиться стоїть, поріг топче.

Вечір курячий, вії червоні,
Курявою стежка припала.
Дзвонить серце – заходиться в дзвоні,
Не розірвуться – тріщать скроні,
Третьої ж бо нічки недоспала.

Хусточко моя вишивана,
Бистра голочко, кроволюбко,
Та листівочка надірвана…
Вже немає під вікном Івана,
Вже не дзвонить – тіпається гупко.

Хусточко моя вишивана,
Мово бабина, язик дідів!
Мрець не влежав, парубок не всидів,
І гостює три ночі в сусідів
Тінь моя непрохана-незвана.