Горе-горе тій родині,
Що несе до домовини
Малюків, загиблих нині.
Невже це – війна?
І прокляття та неспокій
Тим, хто цілив в них жорстоко,
Не здригнулось злеє око,
Вдячне тим панам,
Що сидять собі в столиці,
Як господарі( Убивці!!!),
.Та женуть, як чабан вівці
На південний схід
Тих, хто мусить підкорятись,
У війну, як діти, гратись
Та вітчизною пишатись.
Хоч воно й не слід.
На честь загиблих дiтей Донбасу
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2015
Свидетельство о публикации №115073005994
Свидетельство о публикации №115073005994
Рецензии