Жовтневий день... Та сонце радісно сія!
В палаці з мрій на тебе знов чекаю я.
Моя весна, моє життя, любов моя, -
коли твої цілунки п'ю і мову слухаю твою,
в моїй душі звучать рулади солов'я!
Кохані очі.., мов озера чарівні...
Казкову ласку чую в їхньому огні;
весь світ і вічність бачу в їхній глибині;
до них всім серцем я тягнусь,
ніяк я в них не надивлюсь;
дарунок долі, щастя знак вони мені!
Хай потім будуть пізня осінь та зима;
шляхи.., тривоги і негоди... - все дарма.
Старіння й смерті душам люблячим нема.
Вони - Землі нетлінний цвіт.
Майбутнє шле їм свій привіт.
Сама природа їх ласкаво обійма.
Жовтневий день...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115073004934
Свидетельство о публикации №115073004934
Рецензии