Накувала зозуленька менi довгi лiта...
Лети ж, милий соловейко, хутко гнаний вiтром!
Заспiвай всiм про кохання, потаємнi мрiї,
Що, з вечора до свiтання, серце сумне грiють!
У полон хай пiсня вiзьме личенько гарненьке,
Нiжне серденько дiвоче, рученькi бiленькi;
Хай полонить чорнi брови та карiї очi -
Чом же ж мене дiвчинонька кохати не хоче?
Невже я такий поганий, що й дивитись гидко?
Подивись: любов до тебе лине, мов лебiдка!
То ж кажи, та не барися, вiдповiдь жаданну:
Чи рушник менi пов`яже коханка бажанна?
Пiсня
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2015
Свидетельство о публикации №115073003250
Свидетельство о публикации №115073003250
Рецензии