Приспів:
Я в гаю з тобою ранок стрічав,
Не було спокою розум втрачав.
Зробив я нарешті в небо стрибок,
Дарую намисто гарних зірок.
Соловей, всю нічку оди співав,
Я ж тобі – кохаю мила, казав.
І тоді, здійснилось все і збулось:
Побрались, і тут таке почалось…
(Все тобі нарешті мила вдалось).
Прийшов до дому, там теща жде:
Де був так довго? Зарплата де?
А жінка збоку: це що за глум,
Чия помада?! Це чий парфум?!
У шлюбі жити – загибель нам,
Невже безглуздо я молодість свою віддам?
Ой, де узявся, той соловей,
Себе мордує і людей?
Я у неділю, раненько встав,
Свою рушницю, й патрони взяв.
На полювання, хотів піти
Подалі з дому, та суєти.
Та на порозі, теща стоять:
Ти що задумав мою дочку покинуть зять?
Свою свободу, тоді ти продав,
Коли – кохаю – їй сказав.
Цiна кохання
© Copyright: Сергей Надубов, 2015
Свидетельство о публикации №115073001829
Свидетельство о публикации №115073001829
Рецензии