Balada

«Балада»

Не віднайти таких історій
І не знайти їх місця в світі,
Де один одного втрачали
І не знаходили вони.
І ледве зорі помічали
Небесні заздрили пани…
Вона була його рікою,
Він обережно нею плив.
І безліч років у лани…
Вона була його водою,
А він жаданно її пив.
Вони були крізь всесвіт вічні,
Як пустка, всесвіт і любов.
Коли комет непересічних
Нитками з'єднувалась знов
Їх доля, що частин не мала,
Пронизливими криками жила,
Гукала, бачила, страждала,
А зрозуміти не змогла.
Він був, як інших ті міл'ьярди
Не лицар, не хижак, не кволий.
Не перекажуть жодні барди
Його кіно, що кольорове
Палає, мерехтить у русі.
Й сьогодні сни його літають
І кажуть вголос «не боюся»...
Вона була красою сонця,
Інакше просто не назвеш
Іскрилась, сяяла у праці,
Та посміхалася без меж.
Її руками обійняти
І не пускати рідний дим,
Що випаровувся зненацька,
Як мрії, що блукали з ним…
Людей не вистачало крила
Для розуміння двох мірил,
Своєю гордістю закрила
Плеяда шовкових вітрил.
Ніколи та завжди – це поруч.
Один лиш подих почуття
І скеля падає на здобич,
Один лиш раз на все життя…
Вона і він – на нитці танець.
Вона і він – пекучий лід,
І він не покидьок-поганець,
Й вона робила все як слід…
Але раптово промайнула
Свавільна блискавка з-за хмар,
Стіна між ними враз пірнула,
Оковами розлучних чар.
Але не поділила навпіл…
Але не поділила навпіл…
Їх сни, де світ їх мабуть жив.
Скоріше б вбила ніж забрала…
Скоріше б вбила ніж забрала…
Осколки спогадів втопив.
Цей світ змінився, занепав.
Чи то він еволюцію залишив,
Чи то свій може час проспав…
І зупинилися години,
І розвелися всі мости.
Не було до небес драбини,
І не було як далі йти…
І не було як далі йти…
Якби не звук, що линув так
Грайливо, лагідно, знайомо,
Мелодія на двох одна…
І не потрібні перемови.
І спалахнула мить в звучанні
Із світлом білим навздогін,
Музичним струмом із мовчання
З'явилися вона і він…
І в тихому святому дзвоні
Вона і він з'єдналися в «вони»
І в тихому святому дзвоні
Вона і він з'єдналися в «вони»…
Не віднайти таких історій
І не знайти їх місця в світі,
Де один одного втрачали
І не знаходили вони.
І ледве зорі помічали
Небесні заздрили пани…

29.07.2015