Чому?

Він спить...а я по хаті хОджу
І намагаюсь відповідь знайти...
Чому буває так, о милий Боже,
Кохає - він, а не кохаєш - ти?

Чого? Чому? - не може буть "взаємно"?
Чого нема гармонії в душі?
Навіщо зводиш душі ти даремно,
Які живуть у парі... та - чужі?

Цей світ придумав, Боже, ти - не люди,
Тобі й судити дурнів, мудреців...
Сліпе кохання, звісно, непідсудне:
Який же може попит буть з сліпців?

Життя коротке...де ж у ньому правда?
Мабуть, багато в мене тих - "чому"?
Коли-небудь...можливо, навіть, завтра
Я хмарою у небі попливу...

Коли зустрінеш там мене у небі,
Де відповідь нестиму на суді,
Ти не питай мене тоді ...не треба,
Чого? Чому?...я не скажу тобі,
Бо і сама не знаю того, Боже...
У світі, як умію - так живу,
Багато зрозуміти я не можу,
Тому...ти не питай мене - чому?

Я знаю: дорікать тобі негоже,
Та все ж...Навіщо в світі стільки стін???
Чому буває так, Всевишній Боже,
Кохаєш ти, а не кохає він?