Твоїх очей яскрава мить –
і Купідон у ціль влучає,
коли неждано сполучає
дві одинокості, як ми.
Немовби всилює у нас
думок розкрилених вервечку,
в розмові все стає доречним
у збігу дотиків і фраз.
Свічки і столик, і кришталь,
мотив появний і зникомий,
а у суміжному, близькому –
твоїх очей незмірна даль.
І захід кольору вина
у келих променем стікає,
у кожне слово проникає,
що ми спиваємо до дна.
Невдовзі вимостить пітьма
клейкими сутінками вікна,
поглине світ, який не зникне
в нас і між нами обома.
Скажи мені, чи не тому
душі самотньо в клітці тіла,
що тілом їй зв’язали крила,
замкнувши в темряві саму?
Твоiх очей яскрава мить
© Copyright: Маслов Владимир, 2015
Свидетельство о публикации №115072808574
Свидетельство о публикации №115072808574
Рецензии