***
Їх може сотня, а може і двісті
Лише б на стіни від смути не лізти,
лише б не забути, що сталося з вами.
Перед очима щоночі тисячі слів,
Які написали відомі й не дуже поети.
Аби не відволікали оті силуети,
Що він у твоїй голові поселив.
Ти вже надумала ринутись в математику,
Щоб забути всі вивчені давні мови,
З яких складаются всі його риси й основи,
Що становлять собою певну тілесну граматику.
Проїлось у книжках шукати невідоме,
Кому вони здалися разом всі узяті
Аби зайві літери не витіснили його з пам'яті,
Не відправили його в далеке несвідоме.
Знайду вірші в своїх думках і собі
Та й писати почну перший том із ста,
Лише б черпати надхнення з твого єства,
Лише б дарувати його тобі.
Свидетельство о публикации №115072800735