кефiр

за коханих ріжуть весь світ.
за коханих не ріжуть вени.
тому що вени - для слабаків,
для сильних - сонна артерія,
а, може, і геть навпаки.

я запізнилась на тебе, як запізнюються на потяг,
продовжила стояти на місці, боялась зробити тобі назустріч
хоча б
пару
кроків.

ще вчора були поруч - слухали спільну музику,
пили вино, читали вірші,
грілись ніжними обіймами, а не літрами кави. нерозчинної.

а пам'ятаєш, рання весна, а ми в футболках,
хоча на вулиці ніч і нуль за Цельсієм,
а зараз тільки коли ти спиш,
на шість чи вісім годин виходиш з депресії.

і нас розділяють кілометри, нас розділяють міста, і нас розділяє час.
знаєш, в моїй пам'яті тобі - все ще шістнадцять,
яким би досвідченим, яким би дорослим ти став.

у тебе зараз свої заморочки, дівчата, свій загадковий світ.
у мене скис кефір в холодильнику, і в пачці лишилося пару сіг.

і я помічаю, що в мене звідкись з'явилась звичка -
так, як ти це робив -
торкатись руками обличчя.

а зараз, будь ласка, іще навчи
так, як тільки тобі під силу,
просто взяти й раптово піти.