Як мало я здолав... - і соромно, і прикро.
Від мене гонять сон лихі передчуття.
Уміння боротьби в мені ледь-ледь розквітло,
а доля вже сурмить: "Кінчається життя!".
Як мало я збагнув.., хоч розум, кажуть, маю.
Учився і учусь - і всюди, і щодня.
Вивчаю я цей світ і сам себе вивчаю,
хоча вже певен я: мої знання - дрібня.
Як мало я любив... Хоч серце так палало! -
У мріях - все довкіл я щиро обіймав...
...Живи хоч триста... літ - все буде мало, мало...
Як мало я збагнув... Як мало я здолав...
Як мало...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115072703779
Свидетельство о публикации №115072703779
Рецензии