Ти знову у полонi дивних чар

Давлюсь я на безмежний океан,
До горла туга підступа жахлива,
Стікає кров гаряча з свіжих ран,
А ноги босі обмиває хвиля...

Ти знову у полоні дивних чар:
Красуня юна полонила душу,
Та нас іще пов"язує вівтар,
Проте тебе уже забути мушу.

Та не болить мені вже, не болить...
Змирилася, бо що тепер я вдію?
То все пусте, а я ще маю жить,
Хоч ти останню спопелив надію.

Тобі вже сорок! Та хіба це вік?
Для чоловіка - час наснаги й сили!
Колись ти був коханий чоловік,
О, Боже мій, як я тебе любила!

Та все минає! І мене печаль...
І я почну життя своє спочатку.
Колись ти був коханий... та на жаль...
І самий кращий в цьому світі татко.

Дивлюсь я на безмежний океан...


Рецензии