Не буди меня!.. Из Натали Бугаре

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/05/22/4509


Слегка касаюсь пальцами весны –
то зайчик солнечный в ладошку впрыгнул смело.
Рисует кисть времён виски мне белым,
да юность прописалась, видно, в сны…

Девчачьи косы в них не превозмочь,
вся в кружевах, шелках – мы были дети!
Там жаворонок бьётся на рассвете
И песней прогоняет с неба ночь.

Жду чуда я. Сквозит из-под ресниц
любви неугасимое желанье:
спугнутой в сердце встрепенулась ланью,
и укрощённым пламенем я – ниц.

Предательств нет, не знаю мук оков,
не слышно слов, полынных и прощальных.
Там чёлн мечты застыл у стен причальных
и пахнет томно изумруд лугов.

Ты затерялся там, в тумане снов…
Но я прощу тебя, что жизнью загнан.
Ты только тропку отыщи, казак мой,
в тот край, где песни ждут, живёт любовь.

Заря, не обжигай же светом дня.
Любовь – безумство, что случится после,
когда ты возле солнца, неба возле…
Оно до века не минёт меня.


Оригинал:


Торкаюсь злегка пальцями весни -
це зайчик сонячний застрибнув у долоню.
Малює пензель часу білим скроні,
та юність прописалася у сни.

Я в них дівчисько з кісками до пліч,
в мереживах і шовку - юна пані.
Там жайвірок тріпоче на світанні
і співом проганяє з неба ніч.

Чекаю чуда. І палка жага
незнанного безтямного кохання
сполоханною в серці б'ється ланню,
й впокоренним вогнем до ніг ляга.

Немає зради та пекельних мук,
не чути полинових слів прощальних.
Там човник мрій стоїть біля причалу
і пахне млосно з смарагдових лук.

Ти загубився десь в тумані снів...
Та я тобі, коханий, це пробачу.
Лиш тільки стежку віднайди, козаче,
в той край, де починаються пісні.

Зоря досвітня, не буди мене!
Кохання це жаданне божевілля,
коли ти біля сонця й неба біля...
Воно в мені довіку не мине.


Фото Сергея Колодина,
"Мой мир" - спасибо!