коли вже нарештi?..
торкаючись болем підсвідомості,
гортає думки і запечатує їх у мовчання,
кривдить почуття, і чинить лихо словами?..
хто залишає шрами оповиті вузлами страхів?..
де той, котрий зуміє виправити усі помилки,
змінити на краще долю, у якій до суперечки,
мається тиша... ніби птаха,
що хоче вирватися на свободу із полону,
і світлою залишити клітку пам’яті...
хтось дивиться мовчки, збираючи смуток в кулаки,
стаючи арештантом сліпого безглуздя натовпу,
очами того, хто безсилий зупинити пролиття крові,
як когось в’яжуть і б’ють, катуючи волю… як можна?..
Свидетельство о публикации №115072601346