Заснув тодi я...

Анатолий Анненко
Заснув тоді я лиш під ранок... -
                Бо ти в думках моїх була,
бо серце билось, як підранок,
                душа мовчати не могла.

Душа  від радості співала;
                молитись бралася  не раз:
за  тебе  Господа  благала,
                за  мене,  за  обох - за  нас.

Хвилини зустрічі з тобою
                в моїй уяві знов цвіли...
В  той  день  ми  долею самою
                докупи зведені були.

В тобі природність і шляхетність,
              розгадка всіх  людських чудес...
О, Жінко! - Маєш ти причетність
                і до Землі, і до Небес.


© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115072507546
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Анатолий Анненко
Рецензии
Написать рецензию
Очень красиво! Чувственно и образно. Дякую Вам за чудову мелодійну мову!

Жанна Волочанская   27.07.2015 11:39   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
І я Вам,Жанно,дякую уклінно! Хай радість буде з Вами неодмінно!
Бажаю Вам любові,щастя!

Анатолий Анненко   27.07.2015 14:41   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Анатолий Анненко