Приносять тіла у війні занепалих,
Де більшість є діти, ще й життя не вбачали,
Що після освітньої школи забрали,
В АТО на війну бідолаху віддали.
Й ридають матусі ночами і днями,
У Бога якойсь допомоги благають,
Щоб діти вернулись, сімей не забули,
І цілі фізично й душевними були.
Та кожного дня у руки в долоні,
Сповіщення долі про смерть її лона,
Приходять і серце зжимає до болі,
Бо сина нема й нема в неї долі.
І падають сльози батьків на коліна,
Де труни з їх синами в цвинтерах були,
В душі пустота, холодок у їх скронях,
Немає життя та нема більше долі.
Сльози батькiв
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115072403981
Свидетельство о публикации №115072403981
Рецензии