Заступає місяць на сторожу,
Щоб світити знову уночі...
Оплели цегляну огорожу,
Наче оксамитом, паничі.
Небо ще на заході жевріє,
Хоча сонце сіло й не пече.
Вітерець вечірній вже не віє,
А спокійно, як вода, тече.
В білого наливу ароматі
Засинають сад старий і двір.
В сутінках вовтузиться на хаті
Вісник ночі - чорний нетопир.
Спокій заливає всі щілини,
Ніч заходить тиха і свята.
І її прикрасить неодмінно
Місяця сережка золота...
Вечернее...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2015
Свидетельство о публикации №115072202729
Свидетельство о публикации №115072202729
Рецензии