Темрява на снiданок

Шон Маклех
                «Розжеврений лелека
                Клює з свого гнізда
                Тугу й дебелу темряву...»
                (Федеріко Гарсіа Лорка)

Білі птахи дзьобають темряву
(Чорніють кінця крил),
Лишаючи у темряві дірки –
Колись крізь них зазирне сонце,
І запросить білих чапель
(Не тільки чорногузів-лелек)
На це болото зневіри,
На водоймище журби,
Але наразі тільки лелеки
Дзьобають цю темряву,
Забуваючи про своє покликання:
Приносити немовлят до колисок:
Бо темрява
Занадто чорна у цьому світі,
Щоб у нього могли прийти немовлята
І дивитись розплющеними очима
В оце Ніщо,
Де жодного промінчика:
Тільки птахи – чорні і сірі,
Строкаті та кольорові
Інколи намагаються
Щось проспівати:
Думають, що то затемнення
Світила нашого байдужого,
А не тьма віковічна
На цій землі нещасній....


Рецензия-экспромт
Где тьма, там свету нет пути!
Куда же дальше нам идти?
И только аисты стараются свет нести
Раздавая радость на своём пути
"Земле несчастной",
Для рождённых детей - тьмой опасной...