Дыханне жыцця

Тры падарожніцы немаладыя
неяк сышліся ля брамы ў сцяне.
-- Дзева самотная, хто ты?
-- Марыя.
-- Што тут стаіш?
-- Не пускаюць мяне.
Горка ўздыхнулі. Слязой арасілі
дол і няхітрую ежу сваю.
-- Як ты завешся, сястра?
-- Еўфрасіння.
-- Што тут шукаеш?
-- Радзіму маю.
-- Скуль жа ідзеш ты?
-- З Ерусаліма.
Доўга маўчалі. І дзень пацямнеў.
-- Маці сівая, а ты хто?
-- Радзіма.
-- Дзе ж твае дзеці?
-- Забылі мяне.
Ціха пастукалі ў браму. А людзі,
пэўна, прыснулі, бо позні быў час.
…Ноччу ўсхаплюся – як стрэлілі ў грудзі.
-- Хто ты, -- пытаю.
Дыханне ў адказ.


***
Три подорожні під мури міськії
Якось придибали, немолоді.
- Діво самотняя, хто ти?
- Марія.
Що тут стоїш?
- Не пускають туди.
Гірко зітхнули. Сльозою зросили
Землю й нехитру вечерю свою.
-Як тебе , сестро, зовуть?
- Єфросинія.
-Що тут шукаєш?
- Рідненьку мою.
- Звідки ж мандруєш ти?
- З Єрусалиму.
Довго тривало мовчання сумне.
- Матінко сива, а хто ти?
- Родима.
-Де ж твої діти?
-Забули мене.
Тихо постукали в браму. А люди
Певно поснули, бо темний вже світ.
...Схоплюсь вночі - наче постріл у груди.
- Хто ти питаю?
Зітхання в одвіт...
(Переклала українською Тетяна Яковенко з Вінниці)