Людей не тільки слухать треба,
іще й почути б
та не палити поглядом в біді,
не знразу відійти, і в мить забути,
ба щось хороше в серці зберегти.
Де сенс ділити світ
на "що було", "що буде"?
І, взагалі, навіщо щось ділить?
Не зміниш плин, рух часу не зупиниш,
не підрахуеш втрачених годин.
До поки ти лиш слухаеш, не чуєш,
навряд побачиш просвіту в пітьмі,
чужого ти повік судити будеш,
а чи наллєш гіркий прокльон собі?
Хіба розбавиш, з ким поділиш щастя?
Отак з тобою буде і другий.
Як будеш чути, то тебе почують,
а як не здатен, краще й не кажи.
Людей не т льки слухать треба...
© Copyright: Людмила Васюк, 2015
Свидетельство о публикации №115072105394
Свидетельство о публикации №115072105394
Рецензии