За для Бога,
зупиніть час!
Ми такі молоді,
така довга дорога.
Ллються посмішки,
пісні.
Як, заманює тривога
так кохання картає.
Що і боляче дихати.
Сльози лити, знову маю я.
Повернусь щоб дожити.
Може з ранком, із сонцем.
Посмішку принесу.
Зупиніть час, під моїм віконцем!
Щоб прогнати журбу.
Щоб вдихати на повні груди.
Знайти час, відчувати все так,
ніби останні життєлюби.
Ніби під чимось,
та все смішний шарж.
За для Бога,
ну зупиніть час!!!
Щоб я сказала,
все, про що мовчала.
Мамо, кохала,
але не змогла …
Навчитись цінувати,
так знаєш, ніби все не цегла.
Ми ж ніколи не зможемо,
а час біжить ніби на марафоні.
Бо давно звикли до стільникового
"на телефоні".
зупинiть час
© Copyright: Марина Юневич, 2015
Свидетельство о публикации №115072009908
Свидетельство о публикации №115072009908
Рецензии