Про справедливiсть i не тiльки

( Прозаїчна  мініатюра)


Прагнути   справедливості,  має  не «Правий   сектор»
Та  інші   ГАРЯЧИ  ГОЛОВИ,  які    загралися  у  козаків-  розбіникив, і  важають  що  мають  право  вершити  долі  людей, диктувати  призначення  міністрів,  влаштовувати  стрілянину, НІ, мої  дорогі  не  ви з дорогими  машинами, костюмами, годинниками  і закордонними  рахунками будете  диктувати   умови, а Я, і тисячи  таких  як Я! ЧОМУ?  А ви  пробували прожити  місць  на пенсію  у 1800, наших  рідних  українських  гривень, пролікуватися, одягнутися, купити  продукти, заплатити без  усіляких  знижок  комуналку?! ( Одні ваші черевики  певно    коштують  дорожче)
Що таке,  4, 80  з індексацією  5  наших  рідних  українських  гривень, які  платять  мамі  по  догляду  за дитиною – інвалідом  першої    групи які держава  платить, ні не на годину, і не  на день, а на МІСЯЦЬ, вам теж  не відомо,  звісно  є важливіші  справи,  черговий  міністр  не до вподоби!
Чуючи чергову  відмову  на співбесідах з приводу  роботи,   де мені   сотнею  ДУЖЕ ввічливих  слів  казали,  що для  інвалідів  місць  немає,  я тільки  міцніше  стискала  свій червоний   (Без  жодної четвірки диплом) і почувалася  значно  ображенішою за вас, та я  не брала   до  рук ні гранатомет, ні  пістолет,  ні  гранату,  щоб  бути  почутою  і не братиму  НІКОЛИ!
     Ви  здивуєтесь та  після Майдану, сходи у театрах, магазинах, кіно  і поліклініках  не зникли, щоб  покращити життя, нам  інвалідам – візочникам.  Не з’явився  зручний   ДЛЯ  НАС громадскій транспорт,  а таксі   що  пристосоване  хоч  якось  під  потреби  нас,  людей- невидимок, обслуговує   лише  киян ( Ви не  знали?!)
    Та я РОЗУМІЮ! Що  країні   потрібна  боєздатна   армія, і вона  створюється, там на  полях гібридно- неоголошеної   війни,  і  що 5 млрд  на  оборону, це необхідніше ніж  збільшення   мого особистого  бюджету, а ми  що ми  впораємося, ми сильні.
І найбільша   моя  мрія не  театр куди я  зможу  заїхати  на візку і не      зручний  громадський  транспорт, а щоб  Надя  Савченко, Олег  Сєнцов,  та Крим   повернулися  додому!
А  «ДНР-  ЛНР»  Зникли з нашої повсякденності  з нашої  історії  як страшний  і  не правдивий  сон.
     І  якщо   чесно мені  абсолютно  байдуже  хто, що  і чому  не поділив у Мукачево,  і  як звати  міністра МВД,    генерального  прокурора,  та  решту  чиновників    нашої  країни.  Цікавить  лише    коли Надя  Савченко, Олег  Сєнцов,  та Крим   повернулися  додому,
А  «ДНР-  ЛНР»  Зникли з нашої повсякденності  з нашої  історії  як страшний  і  не правдивий  сон.????