Вот так и я теперь пишу... с украинского

*** (Тарас Шевченко, http://oursong.narod.ru/kobzar/kobzar.html#polakam)

Привикне, кажуть,
собака за возом бігти,
то біжить і за саньми.

То так і я тепер пишу:
Папір тілько, чорнило трачу...
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь,
І, мов добро кому зроблю,
Так любо серце одпочине.
Якби сказать, що не люблю,
Що я Украйну забуваю
Або лукавих проклинаю
За те, що я тепер терплю,—
Єй-богу, братія, прощаю
І милосердому молюсь,
Щоб ви лихим чим не згадали;
Хоч я вам кривди не робив,
Та все-таки меж вами жив,
То, може, дещо і осталось.
[Кінець 1847,
Орська кріпость]

*** (вольный перевод П.Голубкова)

Привыкнет, говорят,
собака за возом бежать,
так бежит и за санями.

Вот так и я теперь пишу:
Бумагу да чернила трачу...
А то! Враньем не согрешу!
То ль вспомню, то ль разворошу,
Да так так проймет, что аж заплачу.
И будто сам перелечу
Хоть на часок на Украину,
Взгляну, подольше посмотрю,
И, как добро ей сотворю,
Приятно сердцу станет ныне.
Если б сказать, что не люблю,
Что я Отчизну забываю
Или лукавых проклинаю
За то, что я теперь терплю, -
Ей-богу, братия, прощаю
И милосердному молюсь,
Чтоб лихом вы не поминали;
Хоть я обид вам не творил,
И все же между вами жил,
Так, может, что-то и осталось.