Коли старіє погляд, тане юність,
Коли безмежжя стиснуто у мить -
Бентежить душу вперта неминучість
Людських страждань і раною щемить.
Боліє недосказанністю слова
І втраченістю часу та життя.
Чи наша зустрічь - втеча гонорова,
Розлука - до реалій вороття?
Чи є між нами нескінченне, вічне?
Чи ще живе невтомне почуття,
Величніше за нас і потойбічне
Метафізичне двох сердець буття.
Повіє вітер стиглості з роками,
Покриє снігом скроні золоті,
Метаморфози стануться і з нами -
Побачимо безцінне на смітті.
***
© Copyright: Яна Счастливая, 2015
Свидетельство о публикации №115072006288
Свидетельство о публикации №115072006288
Рецензии
