Ти стоїш біля мене беззвучно.
Це незвично.
І дуже незручно.
До нас підійшов наш спільний друг.
Став недалеко,ні пари з вуст.
А он підлетіли ще двоє.
Зупинились.Закрили очі...
А я ж їх бачила щоночі.
Повсюди тиша і відчай,
Усі ми тримаємо звичай -
мовчати.Сховати свою душу глибоко в тілі.
Але мені вже несила!Я чую,що
Десь недалеко кроком повільним
мандрує Марія.
Вона затуляє руками вуха.
Вона так стомилась від наших рухів.
Моє лице червоне,бо на вулиці холод.
Забери свої руки,Маріє.Почуй мій голос.
Почуй мої сльози і скарги
Почуй мій сором.
Скажи,чи я варта жити отак,Маріє?
Мої друзі мовчки стоять
замріяні.
Візьми мою сповідь,Маріє,
сховай подалі.
Чи ти бачиш,Маріє,як я ридаю?
Почуй хоч слово,кричу я і падаю в морок.
Забери свої руки,Маріє,почуй мій голос!
Сповiдь
© Copyright: Мариами Губианури, 2015
Свидетельство о публикации №115071800072
Свидетельство о публикации №115071800072
Рецензии
